Інтерв’ю з Любомиром Бованько в журналі ”Порадник”, від 19.03.09

На часi
———————–

Тепер, особливо у час кризи, питання професiйної орiєнтацiї набуло гостроти не лише для сьогоднiшнiх випускникiв шкiл, але й для їх батькiв. Багато хто з них втратив роботу. Ще зовсім недавно здавалося б успiшнi на ринку професiї такі як: працiвникiв банкiв, кредитних спiлок, будiвельникiв, експертiв з оцiнки майна, маклерiв були затребуванi i високооплачуванi, i, ось тепер вони мало затребувані. Як в таких складних, сучасних умовах молодi не помилитись при виборi професiї? Як обрати саме те, що потрiбно? Про це i не тiльки, запитую у вiдомого iмiджмейкера-психолога, автора системи розвитку”Технологiї Успiху” Любомира БОВАНЬКА.

- Любомире Iгоревичу, якi переваги в життi буде мати людина, яка зробить правильний вибiр професiї?

- Перш за все це моральне задоволення. Коли зроблено парвильний вибiр тодi професiя стає як хобi. I виснажлива праця для одних стає захопленням для iнших. Крiм того, правильний вибiр - це висока самооцiнка, реалiзованiсть i успiшне життя.

- Якi фактори слiд врахувати молодi при виборi ВНЗ, а можливо i їх батькам, якi залишились без роботи?

- Молодi насамперед треба орiєнтуватись на свої вмiння, уподобання, природнi здiбностi i нахили, а не на престижнiсть, друзiв чи iмпульсивнi бажання. Також важливо слiдкувати за трендами, тобто тенденціями розвитку можливих варіантів майбутнього. Наша система освiти, на
жаль, не заохочує в дiтях iнiцiативнiсть, вмiння i бажання висловлювати свої думки. Ти маєш вивчити матерiал, дати ту вiдповiдь, яку хоче
почути вчитель. Батькам варто зрозумiти, що оцiнка, це не головне. В дорослому житті шкільні оцінки не дають жодних переваг. Значно важливіше це характер і світогляд, що закладається в дитячому віці. Дiтей треба вчити не боятись казати про те, коли щось не подобається, що вони з чимось не згоднi. Ви напевно знаєте багатьох людей, якi були вiдмiнниками, а тепер ледве зводять кінці з кінцями. Бо такi вони були - боялися ризикнути, не йшли на конфлiкт, завжди старалися, щоб їх похвалили, позитивно оцінили.
Якщо батьки хочуть мати дитину безiнiцiативну, перелякану, пасивну не хвалiть її, не заохочуйте її. І завжди наказуйте за ініціативність і вільнодумство.

Якщо без роботи опинились батьки - їм краще згадати те, що саме вони хотiли робити, але з урахуванням своєї попередньої освiти, досвіду. Є в психологiї таке поняття - зона комфорту. Це - певнi шаблони до яких людина звикла,її оточення, дiї, вмiння i можливостi, переконання i цiнностi, самоiдентичнiсть. Так ось, при змiнi дiяльностi батькам важливо не виходити рiзко з цiєї зони комфорту. Тобто не варто різко кидатися в нові сфери діяльності. Краще шукати таку діяльність, яка одночасно вам до вподоби і в той же час частково пов’язана з вашим минулим досвідом.

- За ким має бути останнє слово у виборi професiї? За батьками чи їх дитиною?

- Це мають бути бажання дiтей, а не батькiв. Дуже часто батьки свої нереалiзованi бажання i прагнення хочуть втiлити в своїх дiтях. Батьки нехай поважають своїх дітей і їхній вибір. Тим більше, якщо той шлях, який вказали батьки виявиться невдалим, дитина обов’язково звинуватить у своїх промахах батьків. З раннього віку в дітях слід виховувати відповідальність за свої дії і вчинки. Важливо починаючи з середнiх класiв орiєнтувати свою дитину конкретні дії.
Щодо того, які професії будуть користуватися значним попитом через 5-10 років, на мою думку,це спецiалiсти фiнансового ринку, iнженернi, технiчнi спецiальностi та психологи, що орієнтовані на бізнес.

- п.Любомире, а що ви можете сказати, коли при виборi професiї молодi люди i їх батьки орiєнтуються передусiм на їх грошовитiсть?

- Жодний вуз не гарантує майбутнього багатства студентів. Наприклад одна моя знайома - архiтектор. Здобувши висококласний фах тепер доглядає старих людей в Iталiї. Можу також навести і інші приклади. Я читав про одного перукаря з Києва, який бере 500 $ за стрижку і має мережу салонів краси. Освіта у нього два роки училища. Також я маю знайомого сантехнiка, що займається монтажем сантехніки і опалення, який у сезон заробляє 6 тисяч доларiв у місяць Успiху досягти можна в будь якiй професiї, але за умови якщо вона є захопленням, а ви є здібним фахівцем і що дуже важливо вмієте себе ефектно подати.
Важливо думати про свою роботу, любити її а вже потім про гроші. А тим хто ганяється лише за грошима, можу сказати, як правило такі люди ніколи не будуть багатими. Таким батькам i їх дiтям варто задати собi таке запитання - що вжиттi є цiннiше за грошi? За скiльки б грошей ви продали свою дитину, маму,брата, сестру? Своє здоров’я? Або уявiть, ви сидите на безлюдному островi i вам дали купу грошей…Звичайно, гроші надзвичайно важливий фактор, але це лише засіб для досягнення справжніх цінностей. Слід виховувати культуру вiдношення до грошей, яка має виховуватись в дiтях ще в дошкiльному вiцi. Наприклад така сцена в магазинi: дитина просить купити їй цукерки, мама не купляє. Дитина капризує, плаче i … мама купує їх. Вона фактично стимулює прояви істерії як засіб для отримання бажаного результату. А батькам слiд заохочувати в своїх дiтях тi якостi, якi будуть корисними в дорослому життi - наполегливiсть, смiливiсть тощо.
Наведу приклад з власного життя - першокласником, аби мати свої грошi я збирав пляшки. Батьки мене сварили, бо на їх думку я соромив родину. Дiтей треба привчати з дитинства, що аби мати грошi їх треба заробити. Першi заробленi грошi неймовiрно пiднiмають самооцiнку, самоствердежння дитини.Хоче ваш син мити машини сусiдам за грошi не забороняйте, а заохочуйте цi прояви. Хоче ваша донька розповсюджувати “Орiфлейм” заохочуйте її.

Дитина має знати, що грошi з’являються вiд твоєї корисностi iншим людям. З дитинства треба розумiти, що грошi - це також мiрило власних вкладених зусиль.
Наприклад, мiй 6-рiчний син якось переплутав банкомат з iгровим автоматом. Я пояснив, що в банкоматi грошi я беру пiсля того як їх зароблю і кладу їх в банк, а банк уже в свою чергу кладе гроші в банкомати. А в iгровий автомат ти вiддаєш свої грошi, а заробляє на цьому той, хто є власником цього iгрового автомата. Саме на таких прикладах батьки вже з раннього вiку мають привчати своїх дiтей до того, що таке грошi. Важливо дати зрозумiти дiтям, що немає постидних способiв i професiй для заробляння грошей, якщо це не шкодить iншим людям.
- Ким все таки краще бути: фахiвцем у чомусь одному чи стати рiзноплановим спецiалiстом?

- Свiт все бiльше тяжiє до вузько спецiалiзованих знань. Але тi, хто вузькоспецiалiзованi - йдуть у найманi працiвники. Фахiвцi широкої спецiалiзацiї стають працедавцями.

Ось подивiться на схему:

Спецiалiст все робить сам

Менеджер вже делегує повноваження. За допомогою iнших втiлює задачi
компанiї i керує чужими грошима.

Пiдприємець поєднує в собi функцiї i менеджера i господарника i юриста.
Керує вже своїми грошима.

Iнвестор не займається оперативною дiяльнiстю. Вiн iдеолог.Вкладає ідеї і гроші

При воборi професiї слiд зрозумiти, на якому мiсцi в цiй схемi я хочу опинитись. Адже не всi можуть бути менеджерами, пiдприємцями. А щоб бути iнвестором треба або мати достатньо серйозні гроші, або дуже цінні ідеї і великий досвід.
В мене є знайомий найманий топ-менеджер. Якось я спитав його: — “Чому ти не створиш власну фiрму?” А вiн вiдповiдає - я не люблю ризикувати своїми грошима. Менi легше керувати чужими.
Взагалі можу дати таку пораду, якщо ви шукаєте стабільності, надійності, не любите ризик, то вам не слід займатися бізнесом, краще шукайте роботу. А для людей, які люблять переміни, надіються на власні сили, мають високу толерантність до ризику, тоді власний бізнес це для них.

- Що таке помилка у виборi професiї, чим вона викликана i яка її цiна?

- Помилка, це коли професiя нав’язана. Коли людина її не любить, або коли не розуміє, куди вона рухається і яких зусиль потребуватиме ця діяльність, які перешкоди доведеться долати на шляху до мети, або взагалі коли цієї конкретної мети не має. Вибір роботи, чи бізнесу добре розглянути крізь призму проектного менеджменту, тобто розглянути це як певний проект, що має чітку мету і чітко виражений в часі, а також потребує конкретних і чітко вимірюваних ресурсів. Пропоную вам тест, який я часто даю людям. якi приходять до мене на консультацію. Цей тест чітко демонструє життєву стратегію людини, тобто як починає і виконує людина той чи інший новий проект.
Уявіть собі, що ви вирішили збудувати будинок. З чого ви почнете?

Часто люди відповідають, що спочатку закладуть фундамент, а потім стіни
Тоді я запитую, а фундамент, який? Під хату на один поверх, чи під хмарочос? Той, хто забуває про проект - має безладне життя, кар’єру. Щось робить, але сам не розуміє що. Вiн буде приходити на роботу безцiльно i користi вiд нього буде мало.
Є й такі люди, що гарно розповідають про проект, але забуває про ресурси. Тобто ні словом не обмовиться про кошторис.
Тоді я запитую, а що буде коли на всю цю красу не вистачить грошей? Якщо це стосується вибору роботи чи бізнесу то той, хто забуває про кошторис - не розумiє, щоб щось отримати треба мати певну ресурсну базу, це в даному випадку є ваш досвід, знання, вміння, а також значні зусилля і часові затрати. Щоб щось зробити слід за це заплатити своїм часом, зусиллями, а якщо це стосується бізнесу то грошима. Інколи мене дивує, що деякі люди цього не розуміють і тому їхні мрії залишаються не реалізованими.

-А як же відповісти правильно…?

- Завжди починати треба з чіткого проекту, далi кошторис, план виражений в часі, а тоді вже все решта. Причому гарантії успішності не може дати ніхто, завжди існує певний ризик. Поїдьте за Львiв i подивiться скiльки стоїть “фундаментiв”, тобто
незавершеного будiвництва, яке вже майже розвалилося. Це гроші , які фактично закопані в землю. Чому так сталося? Часто люди не врахували власні можливості, почали грандіозний проект, а грошей не вистачило, чи збудували фундамент на болоті, чи почали будову без чіткого уявлення, що ж це за таке чудо природи вони будують Так само i при виборi професiї чи роботи спершу треба мати проект. Не обирати вуз, репетиторiв безцiльно, а мати чiткий план мінімум на 5 років. I ще до поступлення знати, що буде по закiнченнi вуза. Не закопуйте свій час, таланти і зусилля в землю.

- А що ви можете сказати про тих людей, якi обирають ризикованi професiї, шкiдливi для здоров’я або несумiснi з особистим життям…

- При виборi таких професiй слiд визначити власнi ключовi цiнностi. Примiром людина хоче бути вiльною в своїх дiях, але водночас мати сiм’ю. Слiд подумати, а вiд якої цiнностi ти вiдмовишся заради своєї цiлi. Є цiннiсть - цiль, а є цiннiсть - засiб.

- …i як визначитись з цiнностями?
Цiнностi людини починають формуватись з п’яти рокiв. До 12-ти вони вже є сформованi. Можу запропонувати шкалу Т.Лiрi за якою можна визначити свої цiннiснi характеристики, сильнi i слабкi сторони, аби знати в якому напрямку робити вибiр професiї.

Взаємозв’язок між базовими потребами і соціальним типом

                                   Високий самоконтроль

Низька владність

Аналітичний тип - порядок - безпека

Директивний тип - контроль - результат

Висока владність

                                     Низький самоконтроль

Cильні, слабкі сторони і базові потреби клієнта в залежності від його соціального типу

Аналітик Орієнтир - Задачі Сила: Все контролює, акуратний, задає багато запитань, аналізує Слабість: закритий, відсторонений, складно- передбачуваний Потреби: порядок і безпека

Директив Орієнтир - Результат і рішення Сила: відповідальний, активно незалежний, виражається прямо Слабість: нетерплячий, домінантний, байдужий, різкий Потреби: контроль і досягнення

Подивіться уважно на цю схему і щиро дайте відповідь самому собі, що більше відповідає вашій особі. Також слід розуміти, що є в кожна людина належить до одного голоиного соціотипу, а також частково в неї є риси іншого другорядного соціотипу. Крім того, експресив – аналітик і директив і дружелюб є протилежностями, тому вони не поєднуються в одній людині. Можливо таке поєднання. Основий соціотип Аналітик, а другорядний деректив, також експресив головний і директив другорядний, чи дружелюб і аналітик.
Якщо примiром дружелюба зробити вiдповiдальним за контроль вiн не справиться i страждатиме. Зато це прекрасний командний гравець. Не конфліктний. старанний.А з директива буде поганий підлеглий, зато при належній освіті ефективний керівник. Експресиву буде найефективнішим у роботі, яка пов’язана переговорами. Продажами а також із публічною діяльністю, тому з них виходять харизматичні політики, зірки шоу-бізнесу, оратори, а також фахівці з прямих продаж Але якщо експресив стане займатися чимось таким, що не буде викликати загального визнання і результат не залежатиме безпосередньо від його зусиль то швидко «зів’яне.» А ось аналітики будують прекрасні бізнес структури, системи, розробляють правила, зате в публічній діяльності вони не ефективні, занадто холодні і відсторонені, тай не долюблюють загальну увагу, вона не дає їм зосередитися.

- Часом вiд людей, якi не мають вищої освiти можна почути таке: -”подумаєш, освiта я бiльше знаю…” Любомире Iгоревичу, що цiнного у вищiй освiтi?

- Насамперед, це спiлкування в певному колi людей. Вiдповiдно за 5-6 рокiв навчання у ВНЗ формується певний тип мислення саме того кола. Тому у здобуваннi освiти, я вважаю бiльше важить саме спiлкування, кориснi зв’язки. Це згодом дає свої результати i робить життя успiшним.

- Чи можна професiю обрати одну i на все життя?

- Коли ти знаєш свої цiлi, цiнностi, свiй соцiальний тип - то вiдповiдно шукаєш роботу, яка приноситиме тобi задоволення i грошi. Тодi професiя буде одна на все життя (смiється). Але, як правило життя складне, увесь час пiдкидає новi можливостi i вiд них не слiд вiдмовлятися.

- п. Любомире, ви, як людина, яка має чотири вищi освiти, що б порадили молодi, яка стоїть на порозi самовизначення?

- Експериментувати, пробувати себе у рiзних галузях. Не робити цей пошук у дорослому життi, а почати все ще зi школи. Це допоможе уникнути зайвих витрат, часу, грошей. А вже коли ви щось знайшли до душі, слід сфокусувати свої зусилля на цій діяльності.

- Як обрати оптимальний варiант майбутньої професiї?

Спецiально для майбутнiх абiтурiєнтiв пропоную ще один спосіб самовизначення

Всі три кола важливі.
Якщо бiльше уваги придiлятиметься соцiальному середовищу (чи
престижний вуз i т.д.) страждатимуть власнi цiнностi. Якщо звертати увагу тільки на себе без уваги на соціальне то будете диваком, якого не сприйматимуть інші люди. А якщо у вас не має конкретних, вимірюваних, амбіційних і виражених в часі цілей, то ви будете хаотично, безцільно і безрезультатно діяти. А Саме на перехрестях цих трьох кiл буде знаходитись найкращий варiант майбутньої професiї та вашого адекватного іміджу.

Оксана МОКРIЄНКО