Саміт АСЕАН: Індія увійшла в клінч з Китаєм

На відміну від ЄС або НАФТА (суть якої від потенційного зміни назви не зміниться), АСЕАН – це, в загальному, звичайна міжурядова організація, раніше не помічена в якихось справді глибоких інтеграційних амбіціях. Але хвиля нині модних атак на глобалізацію раптово докотилася і до неї. Хоча здавалося б – це навіть не ЮНЕСКО з її загальнообов’язковими деклараціями, пише в своїй статті сайт «Деловая столица».

Проте над регіоном, охопленим членством в АСЕАН, згущуються сутінки американо-китайського протистояння, хоча в ньому і оголошено щось зразок перемир’я (Китай поводиться мудро, а у Дональда Трампа руки зв’язані виборами). Але американська стилістика дозволяє сьогодні і іншим країнам показувати характер. У загальному і цілому суть події в тому, що учасники саміту Асоціації держав Південно-Східної Азії на своєму саміті в Бангкоку не змогли підписати угоду про створення найбільшої зони вільної торгівлі (ЗВТ) в світі. Якщо підрахувати подібні сюжети, то це третій такий інцидент за останні три роки – після виходу США з переговорів по трансатлантичних і транстихоокеанський угодами (Брекзіт поки складно будь-яким чином класифікувати).

На низькому рівні

як виявилося, проти ЗВТ виступила Індія, стурбована припливом недорогих китайських товарів. Тому підписання документа перенесли на лютий 2020 р Втім, видається, що причини зриву швидше лежать в політичній і геополітичній площині. Адже ініціатором створення нової ЗВТ виступив Китай. А він продовжує швидке освоєння Пакистану, що суперничає з Індією у всіх мислимих областях. Крім того, в китайсько-американському протистоянні Нью-Делі, чий флот домінує в регіоні, радше на сторону Вашингтона, хоча і закуповує сумнівні російські озброєння. Так що, мабуть, щодо інтеграційних проектів в Азії між Індією і США сформувався певний консенсус.

Обговорюване угода розрахована на 10 країн-членів АСЕАН, а також Австралію, Індію, КНР, Нову Зеландію, Південну Корею і Японію. Таким чином, угода може охопити держави, на частку яких припадає третина світової економіки і майже половина населення планети. Пікантності ситуації додає та обставина, що ні Індія, ні Китай, ні США не є членами АСЕАН.

Прем’єр-міністр Таїланду Прают Чан-Оча раніше зазначив, що підписання документа посприяє економічному зростанню, торгівлі та інвестицій. А в міністерстві закордонних справ Китаю заявляли, що укладення угоди «створить основу для економічної інтеграції Східної Азії» (що, мабуть, і відлякало ряд учасників – КНР тепер все, що відбувається розглядає в одному ключі). Але якби тільки Індія!

Саміт, можна вважати, епічно провалився і в загальному заліку. Так, глави семи з десяти країн, що входять в АСЕАН, взагалі відмовилися відвідати захід в Бангкоку після того, як втомлений від міжнародної діяльності американський президент Дональд Трамп не приїхав на нього і не відправив замість себе іншого представника вищого керівництва.

Згідно з регламентом на саміті повинні бути присутніми глави держав або прем’єр-міністри. Але, як пише Bangkok Post, в результаті там з’явилися лише прем’єри Таїланду, В’єтнаму і Лаосу. Решта країн-учасниць організації – Сінгапур, Малайзія, Індонезія, Бруней, Камбоджа, М’янма і Філіппіни – були представлені главами МЗС. А в якості глави делегації США на саміті з’явився помічник Трампа з національної безпеки Роберт О’Брайен – так би мовити, бойове хрещення на новій посаді.

Ось тільки Вашингтон повинен був направити віце-президента або як мінімум держсекретаря. В кулуарах саміту О’Брайен зачитав лист від Трампа, в якому той запрошував учасників АСЕАН приїхати в наступному році в США на окремий «особливий саміт». Але, здається, все-таки не в його особисту зону відпочинку, де Трамп, чию податкову декларацію зобов’язав оприлюднювати вже другий суд підряд, хотів підзаробити на лідерах «Великої сімки», і куди недавно переїхав сам, ховаючись від нью-йоркських судів.  Проте американську делегацію «низького рівня» учасники саміту розцінили як образу, з огляду на присутність вищих представників влади з третіх країн. Все-таки той же Володимир Путін надіслав хоч і грає в Кремлі роль меблів, але все ж прем’єра. Саміт також відвідали прем’єр-міністри Японії, Індії та Китаю.

До речі, це другий раз поспіль, коли Трамп пропускає саміт АСЕАН. Але в минулому році замість себе він відправив на зустріч хоча б віце-президента Майка Пенса. Однак тепер удвох небезпечно залишати Вашингтон, та й китайці поки тримаються тієї позиції, що говорити особливо немає про що. Інші учасники також могли викликати у Трампа неприємні асоціації з невиконаними зобов’язаннями США – зокрема, щодо повного провалу корейської політики.

В той же час самі країни АСЕАН, зрозуміло, розчаровані, оскільки точно не хочуть опинитися на узбіччі конкуренції через амбіції великих держав в тривожну епоху кризи міжнародного порядку СОТ, до якого готується, наприклад, той же Євросоюз. Раз глобальний порядок чекає як мінімум тимчасова деглобалізація (про яку в доповіді про загрози США до 2035 р пише у своєму свіжому доповіді Atlantic Council), то пріоритетом стають регіональні блоки. Але, як бачимо, суперництво і непрозорі корисливі інтереси почали ускладнювати і їх будівництво.

ЄС задає темп

При цьому, що найцікавіше, якщо винести за дужки саботаж американців і вимушений ступор Великобританії, що минає рік виявився якраз дуже успішним для міжнародної вільної торгівлі. Якщо Америка продовжує політику самострелов, а Китаю, незважаючи на його прорив до Європи, продовжують побоюватися, то ЄС амортизує ризики уповільнення темпів німецького зростання, стагнації в керованої демагогами Франції та потенційні ефекти Брекзіта швидким розширенням можливостей і меж свого впливу.

Так, 1 липня представники Євросоюзу і південноамериканського торгово-економічного союзу МЕРКОСУР (в нього входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай) домовилися про створення ЗВТ. Європейські компанії заощадять до 4 млрд євро митних зборів на рік. Про це йдеться в повідомленні на сайті Єврокомісії. Відзначається, що угода охопить регіон із загальним населенням 780 млн чоловік і «зміцнить тісні політичні та економічні відносини між ЄС і країнами союзу».

«Це буде одне з найважливіших угод всіх часів, воно дасть величезні переваги нашій економіці, – написав в своєму Twitter президент Бразилії Жаір Болсонару. – МЕРКОСУР і ЄС – це чверть світової економіки, і тепер бразильські виробники отримають доступ до цього величезного ринку », – підкреслив він. Зауважимо, це той же самий Болсонару, який нібито протекціоніст і ксенофоб-ізоляціоніст. Але зрозуміло: одна справа підгортати вічно чимось незадоволеного масового виборця і зовсім інша – вирішувати реальні економічні питання.

А на самому початку нинішнього року, 1 лютого, набула чинності підписана раніше угода про створення ЗВТ між ЄС і Японією. Вона охоплює країни, в яких проживає 635 млн. Японія, яку нещодавно відвідав український президент Зеленський, в національному заліку продовжує залишатися третьою в світі економікою після США і Китаю, тому вона, природно, приваблива як ринок збуту для європейських експортерів. Від скасування мит виграли, зокрема, європейські виробники продуктів харчування. У той же час японські компанії зацікавлені в гарантованому зниженні європейських митних ставок для промислової продукції. Перш за все – автомобілів, які обкладалися в ЄС 10% -го ввізного митом. Для комерційних транспортних засобів ставки ввізних мит в ЄС варіювалися від 10 до 22%.

Загалом, Євросоюз, який американські націоналісти не дарма розглядають в якості набагато більш небезпечною загрозою для себе, ніж навіть Китай, який продовжує все-таки залишатися країною, що розвивається – обходить США за кількома напрямками, і якщо в АСЕАН продовжиться криза, без сумніву, добереться і до Індокитаю з Кореєю.

Кілька років в запасі у європейців є – поки у тих чи інших помітних в різних країнах Союзу континентальних ізоляційних ревний чи не з’явиться новий шанс взяти владу (в зоні ризику, якщо судити за результатами регіональних виборів, сьогодні знаходяться Італія і Німеччина).

Що стосується самої АСЕАН, то амбіції Індії, Китаю і США можуть підштовхнути країни-члени організації до більшої концентрації на собі (наприклад, вивчення питання про створення спільної ерзац-валюти, про такі варіанти сьогодні ведуться розмови в багатьох подібних організаціях планети). Чому б, наприклад, не виникнути зоні ієни – все одно Японії нікуди дівати гроші.

Тим часом має сенс звернути увагу і на зростаючу суб’єктність Індії, особливо після того, як її правлячої Національної партії вдалося утримати владу. Індія, яка вже обганяла Китай за темпами зростання ВВП, має намір досягти обсягу національної економіки в $ 3 трлн вже в нинішньому році, а до середини двадцятих – $ 5 трлн. Про це повідомила міністр фінансів та у справах корпорацій Індії Нирмала Сітараман, представляючи національний бюджет в парламенті.

В той же час глобальні фінансові організації менш оптимістичні. Згідно з даними Світового банку Індія поступилася Китаю лідерство в рейтингу найбільш швидкозростаючих економік світу. Китайська економіка виросла на 6,4%, завдяки чому Піднебесної вдалося повернути пальму першості в рейтингу вперше за майже два роки. У 2017 р економіка Китаю оцінювалася в $ 12,24 трлн, що майже в п’ять разів більше, ніж економіка Індії – $ 2,6 трлн.

Тому насправді угоди про вільну торгівлю потрібні індійцям, як повітря. Правда, в цій справі вони можуть обійтися і без Китаю. Схоже, саме тому в Нью-Делі намір і далі зривати інтеграційні проекти Пекіна.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *