Розсіяний склероз – це хронічне аутоімунне захворювання центральної нервової системи, при якому імунна система помилково пошкоджує мієлінову оболонку нервових волокон. Через це порушується передача нервових імпульсів, що може призводити до різноманітних неврологічних симптомів, в тому числі до порушення чутливості та зору, проблем із координацією рухів.
Особливість захворювання полягає в тому, що його перші прояви нерідко тимчасові або неспецифічні, тому пацієнти часто не пов’язують їх із серйозною патологією. Водночас саме на ранніх етапах обстеження має найбільшу цінність, адже дозволяє виключити інші причини неврологічних порушень і визначити подальшу тактику.
Якщо є підзора на розсіяний склероз, сучасна діагностика ґрунтується на комплексній оцінці результатів лабораторних та інструментальних досліджень. Лабораторні аналізи допомагають виключити захворювання зі схожими проявами, виявити супутні порушення та доповнюють дані магнітно-резонансної томографії й інших методів обстеження, необхідних для встановлення діагнозу.
Механізм розвитку та причини
Розсіяний склероз належить до аутоімунних захворювань. Це означає, що імунна система помилково сприймає власні тканини організму як чужорідні та атакує мієлінову оболонку нервових волокон головного і спинного мозку. Внаслідок цього виникають вогнища запалення, пошкоджується мієлін, а передача нервових імпульсів сповільнюється або порушується. Саме ці зміни спричиняють появу неврологічних симптомів.
Точна причина розвитку розсіяного склерозу досі не встановлена. Вважається, що захворювання виникає внаслідок поєднання генетичної схильності та впливу зовнішніх чинників.
До факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку захворювання, належать:
- спадкова схильність;
- перенесені вірусні інфекції, зокрема інфікування вірусом Епштейна-Барр;
- дефіцит вітаміну D;
- куріння;
- проживання в регіонах із недостатньою сонячною активністю;
- інші аутоімунні захворювання.
Водночас наявність одного або навіть кількох факторів ризику не означає, що людина обов’язково захворіє на розсіяний склероз. Для встановлення діагнозу необхідне комплексне обстеження, яке включає оцінку клінічної картини, лабораторні дослідження та інструментальні методи діагностики.
Ранні ознаки розсіяного склерозу
Перші прояви розсіяного склерозу можуть бути різними залежно від того, яка ділянка ЦНС уражена. Нерідко симптоми виникають раптово, тривають від кількох днів до кількох тижнів і можуть частково або повністю зникати, що ускладнює своєчасне звернення до лікаря.
Типові ранні ознаки розсіяного склерозу:
- оніміння, поколювання або втрата чутливості в руках, ногах чи обличчі;
- погіршення зору на одне око, затуманення зображення, біль під час руху очима;
- двоїння в очах;
- слабкість у кінцівках;
- порушення координації рухів і рівноваги;
- запаморочення;
- виражена втома, яка не минає після відпочинку;
- відчуття проходження електричного струму вздовж хребта при нахилі голови вперед (симптом Лермітта).
У разі прогресування захворювання або за відсутності лікування можуть приєднуватися інші прояви, зокрема порушення ходи, спастичність м’язів, тремор, труднощі з мовленням, розлади сечовипускання, когнітивні порушення та хронічний больовий синдром. Оскільки подібні симптоми можуть виникати й при інших неврологічних захворюваннях, для встановлення точного діагнозу необхідно звернутися до фахівця та пройти обстеження.
Лабораторна діагностика розсіяного склерозу
Лабораторні дослідження не можуть самостійно підтвердити або виключити розсіяний склероз, однак вони є важливою частиною комплексної діагностики. Їх основне завдання – виключити інші захворювання зі схожими симптомами, оцінити загальний стан здоров’я та виявити порушення, які можуть впливати на перебіг хвороби або імітувати її прояви.
Залежно від клінічної ситуації лікар може призначити:
- загальний аналіз крові – для оцінки загального стану здоров’я та виключення запальних процесів;
- біохімічний аналіз крові – для оцінки функції печінки, нирок та інших органів;
- аналіз на вітамін B12 і фолієву кислоту – їх дефіцит може викликати неврологічні симптоми, схожі на прояви розсіяного склерозу;
- аналіз на вітамін D – його нестачу часто виявляють у пацієнтів із розсіяним склерозом і вона може бути одним із факторів ризику розвитку захворювання;
- дослідження на аутоімунні захворювання (наприклад, антинуклеарні антитіла та інші маркери) – для проведення диференціальної діагностики;
- аналізи на інфекції (за показаннями) – допомагають виключити інфекційні ураження нервової системи;
- дослідження спинномозкової рідини (ліквору) з визначенням олігоклональних смуг IgG – один із найважливіших лабораторних методів, який допомагає підтвердити наявність хронічного запального процесу в центральній нервовій системі.
Результати лабораторних досліджень завжди оцінюються в комплексі з клінічними проявами, даними МРТ та неврологічного огляду. Саме такий підхід дозволяє встановити точний діагноз і виключити інші захворювання зі схожою симптоматикою.
Інструментальні методи обстеження
Лабораторні аналізи допомагають виключити інші захворювання та доповнюють діагностику, однак підтвердження розсіяного склерозу ґрунтується насамперед на результатах інструментальних досліджень. Вони дозволяють виявити характерні зміни в центральній нервовій системі та оцінити їх поширеність.
Основні методи інструментальної діагностики розсіяного склерозу:
- Магнітно-резонансна томографія головного та спинного мозку. Основний метод діагностики, який дає змогу виявити осередки демієлінізації, визначити їх локалізацію, кількість та активність.
- Дослідження викликаних потенціалів (зорових, слухових або соматосенсорних). Оцінює швидкість проведення нервових імпульсів і допомагає виявити приховане ураження нервових шляхів навіть за відсутності виражених симптомів.
- Оптична когерентна томографія (ОКТ). Призначається за показаннями для оцінки стану сітківки та зорового нерва, особливо після перенесеного невриту зорового нерва.
Жоден із цих методів окремо не є достатнім для встановлення діагнозу. Лікар оцінює результати МРТ, лабораторних аналізів, неврологічного огляду та клінічну картину в сукупності. Саме комплексний підхід дозволяє підтвердити розсіяний склероз, визначити стадію захворювання та обрати подальшу тактику.
Розсіяний склероз належить до захворювань, при яких своєчасне встановлення діагнозу має безпосередній вплив на подальший прогноз. Адже без лікування він може прогресувати, призводячи до стійких неврологічних порушень, обмеження рухливості, погіршення зору, когнітивних розладів та зниження якості життя. Саме тому при появі перших симптомів важливо не відкладати обстеження.
